Моніторингування

                                                                                               Педрада. Доповідь

     Ефективність викладання предмета «Художня культура» як основи формування світоглядних компетенцій

Одним із найважливіших компонентів культури як сукупності створених людством цінностей є художня культура. Разом з пізнавальною, релігійною, моральною, політичною культурою вона покликана формувати внутрішній світ людини, сприяти розвитку людини як творця культурних цінностей. Художня культура також представляє собою певний вид людської діяльності, специфічний спосіб реалізації творчих потенцій людини. Вона відкриває людині шлях до прекрасного. Основа художньої культури є мистецтво з особливостями його впливу на суспільство в цілому і на особистість зокрема. Який би мистецький витвір ми не взяли - єгипетські піраміди чи античні храми, «Апасіонату» Л. ван Бетховена чи «Кобзар» Т. Шевченка, - всюди в основі відшукаємо прагнення до ідеалу краси й гармонії, віру в людину як найвищу цінність буття. Уявімо, що культура – це дерево, корінням якого є духовність людини, а мистецтво та його види – то його –  стовбур і гілки. Це єдиний організм, тож не варто розглядати стовбур і гілки окремо від коріння, бо культура невід'ємна від духовності.

Саме мистецтво покликане виховувати художній смак людини, розвивати її здатність до творчості за законами краси. Як складне, багатошарове утворення художня культура об'єднує всі види мистецтва - літературу, театр, живопис, скульптуру, архітектуру, музику тощо. Особливість мистецтва, його відмінність від усіх інших видів людської діяльності полягає в тому, що воно відображає дійсність у формі художніх образів. Мистецтво збагачує людину знаннями про світ, дає можливість співпереживати і відчувати естетичну насолоду.

 „О, не покину, музи, я олтар ваш! Правдивого життя не буде без мистецтва” (Еврипід). Актуальність цих слів, проголошених великим давньогрецьким драматургом Еврипідом більше двох тисяч років тому, підтверджується кожною миттю нашого буремного життя. Мистецтво було і залишається одним із найважливіших чинників духовного життя людства. Воно стимулює творчу діяльність, освячує і збагачує життя людини емоційними переживаннями та роздумами.

Чи можна навчитися розуміти мистецтво? Можливо, комусь видасться це питання дивним, адже вважається, що це доступно кожному. Але разом з тим, ми знаємо, що на різних людей один і той же твір справляє різне враження. Хтось послухав музику, подивився скульптуру і забув про почуте й побачене, а в іншого цей твір викликав безліч почуттів та думок.

Перший не зрозумів, про що розповів митець своїм твором, тому й лишився байдужим. Ми відчуваємо відмінність між мовою художніх творів та тією, якою користуються в побуті. І оволодіти цією мовою "особливою мовою" мистецтва - необхідно кожному, хто прагне вдосконалення внутрішнього світу.

Ще в давнину утвердилася думка, що мистецтво, розважаючи, повчає. Великий французький романіст Оноре де Бальзак говорив, що все, починаючи з фрески і скульптури і закінчуючи карикатурою, є живою історією, символом часу, мовою народів і, зрештою, могутньою силою. Ще сміливіше висловився у передмові до свого знаменитого роману "Портрет Доріана Грея" англійський письменник Оскар Уайльд, говорячи, що мистецтво - це дзеркало з відбитком того, хто дивиться у нього, а зовсім не життя.

Зберегти культуру для нащадків, зробити її здобутки загальнодоступними, щоб за їх допомогою виховувати й навчати наступні покоління – ось мета, задля досягнення якої здійснюються різноманітні державні програми, мистецькі проекти чи впроваджуються інтегровані навчальних курси. Тим більше, що соціальні перетворення в українському суспільстві докорінно змінили освітні стратегії. Демократизація, гуманізація, відкритість освіти актуалізували проблеми змін у функціях системи освіти, зокрема у формуванні ціннісних орієнтирів особистості.

У сучасних соціокультурних умовах серйозне занепокоєння викликає підвищена агресивність молоді, утвердження споживацької психології, зміна пріоритетів у системі цінностей загалом. Спостерігається нерозвиненість емоційно-почуттєвої сфери, низький рівень естетичної свідомості старшокласників, відсутність справжньої духовності з одночасним превалюванням однобічного та спрощеного ставлення до мистецтва як до розваги, що призводить до скептицизму, зниження моральних критеріїв особистості.

Актуальність поставленої проблеми, яку ми сьогодні розглядаємо зумовлюється й тим, що особистісна система цінностей учнівської молоді, яка включає естетичне ставлення до світу та мистецтва, впливає на розвиток культури суспільства.

У зв’язку з цим особливої  уваги набуває вивчення інтегрованого курсу оскільки він є важливим фактором формування духовного світу сучасного школяра, виховання його моральних і естетичних почуттів, бо відкриває перспективи на шляху пізнання та освоєння дійсності за законами краси. Цей курс дозволить сформувати особистісну систему духовних цінностей учнівської молоді, естетичне ставлення до мистецтва та стійкі художньо-естетичні інтереси, а також спрямований на узагальнення знань і компетентностей учнів, набутих у попередні роки під час опанування навчальних предметів художньо-естетичного циклу, і водночас готує до вивчення української та зарубіжної культури у старших класах.

Саме мистецька спадщина, на думку Л.Масол, акумулюючи емоційно-естетичний досвід поколінь, втілює і передає ціннісне ставлення до світу крізь призму етнонаціональної специфіки, тому вона є ефективним засобом виховання моральності, патріотичних почуттів, громадянської позиції.

      Навчальна дисципліна – “Художня культура”, яка належить до освітньої галузі “Естетична культура” Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, входить до інваріантної складової типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІ-ІІІ ступенів і вивчається на основі нових навчальних програм: "Художня культура" (9 клас), українська художня культура (10 клас), світова художня культура (11 клас). Згідно з розподілом годин на навчальні предмети за різними рівнями змісту освіти у 9 класі на вивчення художньої культури відводиться 1 год. на тиждень, тоді як у 10-11-х класах на стандартному та академічному рівнях передбачено по 0,5 год. на тиждень.

Метою вивчення стану викладання художньої культури є виявлення факторів, визначення тенденцій, які впливають (гальмують, стримують або стимулюють) на здобуття учнями якісної художньо-естетичної освіти, а також на розвиток професійної готовності вчителя мистецьких дисциплін до викладання художньої культури у школі; а також необхідність забезпечення сприятливих умов для успішного навчання учнів.

Вивчення стану викладання проводилося за такими критеріями:

·        підготовка вчителя до уроку( наявність та якість поурочних і календарно-тематичних планів, методика та науково- теоретичний рівень викладання предмета);

·        навчально-виховна діяльність вчителя (відповідність змісту уроків вимогам навчальних програм, використання форм і методів обліку навчальних досягнень учнів, упровадження активних форм і методів навчання, використання наочності, ТЗН та сучасних технологій у навчальному процесі, ефективність використання міжпредметних зв’язків);

·        рівень навчальних досягнень учнів;

·        виконання програми з предмета «Художня культура» ;

·        навчально-матеріальна база з художньої культури ;

·        формування здатності сприймати, інтерпретувати та характеризувати твори мистецтва, висловлювати особистісне ставлення до них, висловлювати власні думки, судження , оцінки;

·        формування уявлень про сутність, види та жанри мистецтва, особливості художньо – образної мови;

·        розвиток асоціативно – образного та просторового мислення, уяви , фантазії, пам’яті, художнього смаку і творчих здібностей.

         Художню культуру в школі викладає Онацик С.С.,  спеціаліст І кваліфікаційної категорії, яка у 1997 році закінчила Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва за                                                                           спеціальністю – «художнє оформлення і моделювання виробів текстильної і легкої промисловості»,                                                                                                                                                                    у 2010 році пройшла курсову перепідготовку з художньої культури у ЛОІППО, стаж роботи 22  роки.

Під час вивчення стану викладання було відвідано уроки (       ) , проведено бесіди з учителем  та учнями, перевірено і проаналізовано документацію (поурочні та календарно-тематичні плани вчителя, класні журнали, зошити), проведено діагностичні контрольні роботи у 9 та 11 класах, оглянемо матеріально - дидактичну базу  кабінету «Художньої культури».

          Головною метою курсу художньої культури в школі є особистісний художньо – естетичний  розвиток учнів, формування в  них світоглядних орієнтацій і компетенцій у ширині художньої культури, виховання потреби в творчій реалізації і духовному самовдосконаленні в процесі опанування цінностями української та зарубіжної культури .

Курс художньої культури покликаний вирішити такі головні завдання:

n  збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів під час сприймання, інтерпретації та оцінювання творів мистецтва та практичної художньої діяльності, формування культури почуттів, пробудження особистісно-позитивного ставлення до мистецьких цінностей;

n  опанування учнями художньо-практичними вміннями та навичками, формування комплексу художніх компетентностей, що забезпечують здатність керуватися набутими знаннями та вміннями у самостійній діяльності, у процесі самоосвіти;

n  виховання культури формування у школярів системи художніх знань і уявлень, досвіду сприймання та інтерпретації творів мистецтва різних видів, жанрів, стилів і напрямів, типів культури, здатність висловлювати особистісне ставлення до них, аргументуючи свої думки, судження, оцінки, використовуючи відповідні поняття і  терміни, вміння брати участь у діалозі (полілозі) культур;

n  виховання ціннісних орієнтацій особистості у сфері мистецтва, художніх інтересів, смаків і потреб; розвиток загальних і художніх здібностей, асоціативно-образного мислення, творчого потенціалу;

n  розуміння учнями зв’язків  мистецтва з природним, соціальним і культурним середовищем життєдіяльності людини, усвідомлення власної причетності до художніх традицій свого народу з одночасним розумінням особливостей інших національних картин світу;

n  міжнаціонального спілкування через вивчення художніх традицій народів різних країн.

  Нормативно-правове забезпечення курсу художня культура:

·        наказ Міністерства освіти і науки України від 16.06.2009  №524  «Про затвердження Плану дій щодо поліпшення якості художньо-естетичної освіти на 2009-2012 роки»;

·         лист Міністерства освіти і науки України  від 05.11.2007  №1/9-670;

·          лист Міністерства освіти і науки України від 27.01.2009  №1/9-55;

·        лист Міністерства освіти та науки України від  13.04.2011  №329 „Про затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти ”.

Програмове забезпечення

·        учні 9-11 класів відповідно до обраного профілю навчання опановують художню культуру за програмами рівня стандарт, академічного та профільного рівня авт. Л. Масол, Н. Миропольська, що міститься в Збірнику програм з художньо-естетичного циклу для 5-11 класів (вид. «Перун», 2005 р.);

·        учні 10-11 класів - Програми для 10-11-х класів «Художня культура»; укладачі: Л.М. Масол, Н.Є. Миропольська, О. Оніщенко (вид. «Поліграфкнига» Київ, 2010), які затверджені Міністерством освіти і науки України (наказ МОН від 28.10.2010  № 1021).

       Відповідно до Типових навчальних планів в усіх  загальноосвітніх навчальних закладах відведено на вивчення предмета:

· у  9 класі – 1 година на тиждень;

· у  10-11 класах – 0,5 годин на тиждень;

       Стан забезпеченості підручниками

       Учні 9 класу навчаються за підручником “Художня культура” Масол Л.М., Назаренко Н.В., Климова Л.В.

       Учні 10 класу - „Художня культура” (рівень стандарту, академічний рівень) Масол Л.М., Миропольська Н.Є., Гайдамака О.В. – підручником не забезпечені.

       Учні 11 класу навчаються за підручником «Художня культура” (рівень стандарту, академічний) Климова Л.В. ;(профільний рівень) Масол Л.М., Оніщенко О.І., Ничкало С.А., Гайдамака О.В.

       Учні 9,11 класів  забезпечені  підручниками  стовідсотково, 10 клас підручниками не забезпечені.

Матеріальна база

         Навчально-матеріальна база викладання предмета в школі ще недостатня для проведення уроків художньої культури відповідно до його вимог. Вчитель має деякий дидактичний і роздатковий матеріал для забезпечення викладання предмета. В кабінеті художньої культури є куточки, в яких розміщенні: педагогічний кейс (методичні та дидактичні  матеріали до уроків), портрети  митців, репродукції, творчі роботи учнів, види декоративно-ужиткового мистецтва, бібліотечка, зокрема журнал «Арт-клас», зібрання французьких журналів з історії мистецтва  Оформлено стенди: «Кольорознавство», «Живопис», «Графіка», «Дизайн».  Систематизовано медіатеки: „Художні напрями та стилі”, „Види і мова мистецтв”, „Жанрова палітра музичного мистецтва”, „Театр як синтез мистецтва”, «Європейська музична культура»; фонотеки: «Класична музика», «Естрадна музика»; візуальні види мистецтва.

Календарне планування

      Календарне планування вчитель здійснює відповідно до навчальної програми, виставляє „Тематичні” відповідно до календарного плану.

      В усіх класах виставлена  „Тематична” відповідно до календарного плану. Кількість проведених уроків на момент перевірки не відповідала календарному плануванню, кількість тематичних атестацій відповідає програмі.

Організація навчально – виховного процесу на уроках

Художня культура як форма образного втілення життя, засіб вираження національної ментальності народу, вивчається в школі як культурологічний курс, забезпечуючи естетичні запити учнів і є важливим чинником формування духовного світу особистості, її художньо – естетичного розвитку.

Цей предмет допомагає розширити, поглибити й узагальнити знання про види і жанри мистецтва, набуті в попередні роки; на цих уроках учні дізнаються про художню культуру як духовне явище, її значення в житті людини, зв'язок з довкіллям. У процесі сприймання та аналізу-інтерпретації творів мистецтва, практичної художньо-творчої діяльності учні поглиблять свої уявлення про художні цінності, опанують специфіку художньої мови різних видів мистецтв, навчаться розрізняти художні напрямки та стилі. 

Навчання художньої культури має базуватися на положенні: „Головне – не кількість інформації і набутих знань, а накопичення особистісного художньо-естетичного досвіду”.

Важливу роль у досягненні цієї мети відіграє вчитель художньої культури. Це має бути фахівець не лише в сфері окремої професійної галузі, а вчитель поліхудожнього профілю, який усвідомлює сутність інтеграційних механізмів навчання і здатний до впровадження нових освітніх технологій педагогіки співпраці, демократичності, відкритості, альтернативності, створення таких умов, які дозволять дитині закарбувати образ мистецтва у своїй душі.

Спираючись на наукові дослідження і педагогічну практику можна стверджувати, що урок художньої культури, в основі якого лежить духовно-практичне ставлення до мистецтва, світу, повністю не вписується у канони традиційного уроку. Урок художньої культури як урок мистецтва повинен спиратися на принципи і методи художньої педагогіки або педагогіки мистецтва.

Головною в методиці викладання стає не інформативна основа подачі матеріалу, а розвиток здібностей учнів до сприйняття і розуміння мови мистецтва, його ролі в житті людей. На відміну від навчальної діяльності, метою якої є „засвоїти”, „повторити”, „закріпити”, „навчити” тощо, для уроків мистецтва характерним стає „відчути”, „створити”, „виразити”, „зрозуміти і прийняти позицію іншого, пережити його стан”. „Мистецькі твори пропонують художні образи, що безпосередньо звернені до сенсорної сфери, емоцій та почуттів людини і спрямовані на те, щоб „захопити” її, примусити співчувати та співпереживати”.

На уроці художньої культури на перший план висувається не управління пізнавальною діяльністю учнів, а виховання особистості старшокласника, формування ціннісних ставлень засобами мистецтва. Таким чином, акцент зміщується з викладання знань на осмислення їх цінності в процесі обміну судженнями, позиціями з метою відкриття багатовимірності естетичного бачення світу.

Від того, як учитель організовує увесь навчальний процес, які він обирає форми, методи, засоби, технології  для організації навчальної діяльності школяра, залежатиме кінцевий результат навчання.

Саме тому вчитель художньої культури повинен перейти із площини монологічного викладу навчального матеріалу у площину конструювання діалогу між учнями. Серед технологій можна виділити такі: інтерактивні, проективні, комп’ютерні, ігрові педагогічні технології тощо.Цьому сприяє використання різноманітних форм роботи на уроці, зокрема, інноваційних художньо-педагогічних технологій – інтегративних, проблемних, інтерактивних (дискусії, диспути), проектних (індивідуальні, групові та колективні проектні завдання), переважно замінюючи монологічну форму подачі матеріалу на діалогічну, і  такий підхід до навчання є і буде однією із ефективних педагогічних умов, яка забезпечить  формування у старшокласників світоглядних орієнтацій і компетентностей у сфері  художньої культури. На жаль,  вище названі навчальні технології, методи та форми роботи вчитель  ще недостатньо використовує у своїй роботі вчитель. Уроки сприйняття та розуміння мистецтва перетворюються на уроки-лекції, уроки-засвоєння мистецької інформації, що суперечить самій концепції викладання предмета.

Окрім цього, вчителю слід будувати навчальний процес на засадах гуманізму, поваги до особистості учня. На уроках художньої культури власне має панувати атмосфера творчості, гармонії і доброзичливості, що сприятиме передачі аури творів мистецтв та створюватиме позитивну енергію, притаманну мистецтву. На уроках художньої культури учні повинні не тільки розуміти, а й позитивно сприймати як мовлення учителя, так і паралінгвістичний контекст мови та елементарно володіти цим мистецтвом самим. Саме доречність жестів, міміки, зовнішнього вигляду, інтонації, емоційності допомагають вирішувати це завдання на уроках. Тоді діти будуть активні, добре володітимуть матеріалом, будуть брати активну участь у бесіді вчителя по темі уроку, із задоволенням готуватимуть повідомлення на урок, готуватимуть мистецькі проекти та презентації. В умовах особистісно-орієнтованого навчання головним завданням вчителя стає зацікавити учнів предметом, віднайти завдання, які відповідатимуть і здібностям, і можливостям кожного школяра. Одним із шляхів вирішення цього завдання є проектна діяльність, яка має організовуватися на добровільних засадах: це стосується як вибору теми й обсягу пошукової роботи, так і форм презентації.

          В умовах особистісно-орієнтованого навчання головним завданням вчителя стає зацікавлення учнів предметом, пошук завдань, які відповідатимуть і здібностям, і можливостям кожного школяра. А одним із шляхів вирішення цього завдання є проектна діяльність, яка  має організовуватися на добровільних засадах: це стосується як вибору теми й обсягу пошукової роботи, так і форм презентації . Наприклад, учнями 9-х класів були створені проекти з  тем: «Народна творчість», «Епохи, стилі, напрями»;10-х класів –    «Трипільська культура», «Україна скіфська», 11-х класів – «Античність – колиска цивілізації», «Музичне і театральне мистецтво», «Художнє фото». Все це стимулює учнів до пошукової роботи, роботи з додатковими джерелами, в мережі Інтернет, робити самостійно презентації, доводити їх до відома однокласників. Зокрема, учні 9-х класів підготували такі мультимедійні презентації: «Античний театр», «Архітектура світу», «Живопис», «Стилі архітектури», «Декоративно-ужиткове мистецтво»; 10-х класів – «Культура Київської Русі», «Культура скіфів», «Львів – ренесанс»,;  11-х класів – «Античність», «Ренесанс», «Іспанський живопис», «Голандський живопис» (П.Рубенс), «Версаль» (садово-паркове мистецтво), «Імпресіонізм», «Франція – законодавиця моди», «Франція – батьківщина кінематографа». Учні з великим задоволенням  і  зацікавленістю коментували свої презентації.

Тому, в процесі опанування художньої культури дуже важливе значення має організація проектної діяльності учнів, діяльності, спрямованої на одержання практичного результату, таким чином, це й інтерактивна технологія, і дидактичний засіб водночас, що сприяє формуванню самостійності у вирішенні проблем, самоосвітніх компетенцій, а також досвід соціальної взаємодії. Проте  така діяльність не завжди практикується вчителем, в більшості випадків лише під час узагальнюючих уроків. Після вивчення тем,  перегляду відеофільмів і документальних фільмів, мультимедійних презентацій  учні не виконують свої творчі роботи: не створюють живописні, графічні роботи, пластичні скульптури, не складають міні-твори, вірші, есе, не готують повідомлення.

Тим більше для розвитку ціннісносмислових, загальнокультурних, навчально-пізнавальних, інформаційних та комунікативних компетенцій до змістового блоку програми саме включено орієнтовні практичні завдання, а на уроках переважно цьому питанню увага не приділяється.

З метою виховання інтересу до предмета, залучення до пошукової роботи, доручення до вітчизняних і загальнолюдських цінностей, самовизначення у світі культури, удосконалення духовного світу вчитель недостатньо  використовує інформаційно-комунікаційні технології, презентації, створені учнями. Цікавими  в інформаційному плані презентації учнів : „Архітектура бароко ”, „Живопис бароко ”, «Козацьке бароко» тощо.

Онацик С.С. намагається  на своїх уроках виховувати культуру спілкування між учнями через художні традиції різних культур. Спонукає учнів до того, щоб вони занотували свої думки і враження щодо творів мистецтва. З метою оволодіння учнями мовою різних видів мистецтва вчитель Онацик С.С.. на кожному уроці проводить словникову роботу, з записом нових термінів на дошці та в учнівських зошитах. Вчитель. опирається на міжпредметні зв’язки (всесвітня історія – мистецтво епохи Відродження, вітчизняна чи світова культура різних історичних епох, географія – райони художніх промислів, трудове навчання – особливості цих промислів, музика – жанри музичного мистецтва, французька мова –  колекції Лувру тощо).

Світлана Степанівна розуміє, що сформувати уявлення про те чи інше мистецьке явище важко без використання наочності, адже учні хочуть не лише почути, але й побачити, доторкнутися. Саме тому велике значення надає унаочненню уроків. Це і портрети відомих художників, скульпторів, музикантів, репродукції художніх полотен, ілюстрації із зображенням архітектурних споруд, скульптур, пам’яток садово-паркової культури, і вироби декоративно-прикладного мистецтва (вишиванки, писанки, рушники, народні іграшки, декоративний розпис дерев’яних виробів), і записи уривків музичних творів для слухання, і відеосюжети, які демонструються з допомогою мультимедійної системи. Вчитель не лише демонструє те чи інше зображення, але і намагається викликати емоційний відгук учнів, надати йому словесного оформлення. Так, на уроці в 9 класі по темі „Жанрова палітра музичного мистецтва. Інструментальна музика”  після того, як вчитель дала теоретичну інформацію про сонату і симфонію,  учням пропонується прослухати „Місячну сонату” Л. Бетховена та Сьому симфонію Д. Шостаковича, під час слухання вони повинні визначити, який музичний твір є симфонією, а який сонатою, а також знайти та  назвати ознаки кожного. Це завдання, яке передбачало комплексну відповідь, виявилося складним для 9-класників, адже передбачало послідовність відтворення матеріалу, порівняння і пояснення, оцінку й висновки. Більш-менш вдалою була відповідь однієї лише учениці.

Варто звернути увагу і на те, що учні не завжди в повному обсязі можуть розкрити та проаналізувати мистецький твір, що є  необхідною складовою будь-якого уроку мистецького спрямування. Завдання, підібрані вчителем, мають переважно репродуктивний характер, не сприяють налаштуванню учнів на аналіз мистецьких творів, проте, допомагають зорієнтуватися в мистецькому просторі, знайомлять дітей із історією мистецтва і основами мистецької грамоти, сприяють розвитку порівняльного аналізу та естетичних смаків.

Слід зауважити, що більшість учнів відчувають значні труднощі при побудові зв’язного висловлювання, передачі емоцій від побаченого, почутого. Але при цьому, коли перевірялися класні журнали, в цьому ж 9 класі серед виставлених учителем поурочних та тематичних балів переважають бали достатнього та високого рівня навченості, що свідчить про недотримання Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів. Це ж стосується і учнів 10 - 11 класів. Спостерігається недотримання Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів. Окрім цього, напрошується запитання: на підставі чого виставлені тематичні оцінки, якщо не має жодної ні поточної оцінки, ні оцінки за контрольну роботу, а оцінка за тему стоїть. Звідки вона взялася? Складається враження, що придумана чи взята зі стелі( така картина спостерігається у кожному класі, де читається даний курс).

Учитель на уроках майже не організовує роботи учнів з текстом підручника, хоча працює з ілюстраціями підручника, а така діяльність не сприяє формуванню навичок роботи з підручником як джерелом знань. А відсутність підручників у 10 класах узагалі утруднює цей вид діяльності.

Крім того, у старшій школі важливим постає завдання професійної орієнтації учнів. На жаль, ця робота вчителем, практично не проводиться. Для її організації, зокрема у 10 -11 класах, необхідно  посилити практичну спрямованість курсу через систему спеціальних творчих завдань з урахуванням інтересів учнів, які водночас виконують функцію „професійних випробувань” з метою реалізувати й перевірити здібності учнів, проводити    ознайомлення зі світом мистецьких професій (реставратора, мистецтвознавця, архітектора, картографа, дизайнера, критика тощо).   Для проведення цієї роботи допоможуть завдання типу: розробити дизайн власного кишенькового годинника; конкурс моделей одягу з використанням елементів, винайдених французькими модельєрами, конкурс відгуків (рецензій) на переглянутий фільм та ін. Безумовно, кожнен вчитель може самостійно розробити аналогічні зразки  практичних завдань-випробувань.

Результати навчальних досягнень за 2012 – 2013 н.р. (річна) з художньої культури такі:

Класи	Кількість учнів	Рівень навчальних досягнень учнів				Якість       знань
		високий	достатній	середній	початковий
9 - А	27	23	4	0	0	100%
9 - Б	26	22	4	0	0	100%

Результати навчальних досягнень за 2013 – 2014 н.р. (річна) з художньої культури такі:

Класи	Кількість учнів	Рівень навчальних досягнень учнів				Якість       знань
		високий	достатній	середній	початковий
9 - А	19	10	8	1	0	95%
9 - Б	20	12	4	4	0	80 %
9 - В	20	12	8	0	0	100%
10 - А	23	15	7	1	0	96%
10 - Б	24	20	3	1	0	96%

Результати навчальних досягнень за І семестр 2014 – 2015 н.р. з художньої культури такі:

Класи	Кількість учнів	Рівень навчальних досягнень учнів				Якість       знань
		високий	достатній	середній	початковий
9 - А	23	9	13	0	1	97%
9 - Б	26	7	16	3	0	88%
10 - А	26	11	11	4	0	85%
10 - Б	24	4	16	2	1	83%
11 - А	23	14	5	4	0	83%
11 - Б	24	15	7	1	1	79%

В ході перевірки викладання художньої культури  була проведена тестова контрольна робота. Її результати висвітлено в таблиці:

Класи	Кількість      учнів		Рівень навчальних досягнень				Якість  знань
	всього	писало	високий	достатній	середній	початковий
9 - А	23	13	0	8	5	0	62%
9 - Б	26	21	1	9	10	1	48%
11 - А	23	16	9	5	2	0	88 %
11 - Б	24	17	11	6	0	0	100%

 Учні підтвердили  рівень навчальних досягнень та навіть підвищили відсоток якості знань, що говорить  про потенціал учнів цих класів.

Позакласна  робота  з  курсу  «Художня культура»

Дієвим засобом формування мотивації до навчання, підвищення пізнавальної активності, поглиблення і розширення знань школярів, стійкого інтересу до культурної спадщини рідного народу є різноманітні форми позакласної роботи з предмета. Саме ця частина виконання програми з предмету випала з поля зору вчителя художньої культури, не проводилися, екскурсії в музеї, картинні галереї. Хоча з 08 по 13 грудня 2014р. проводився предметний тиждень, в ході якого  було презентовано прикладний проект «Декоративно-ужиткове мистецтво» (9кл.); уроки-проекти «Світ театральної музики» (9 кл.), «Золота доба української музики ХVІІІ ст.» (10 кл.), «Італійська опера. Жанри французького музичного мистецтва» (11 кл.). Учитель також  провела урок-проект у 7-Акл. з теми «Природа -  найбагатше джерело творчості. Композиція – основа дизайну» в рамках шкільного тижня проектів.

Однак, в результаті вивчення стану викладання предмету виявлено ряд недоліків. Найпоширенішими недоліками при проведенні уроків художньої культури є перевага  словесних методів та прийомів навчання, фронтальної форми роботи, завдань репродуктивного характеру, відсутність проблемно-пошукових та дослідницьких завдань. Несистематично використовуються інноваційні технології, організацію самостійної роботи учнів бажано доповнювати діалоговими, проектними, ігровими методами, різноманітними формами організації індивідуальної, групової і колективної пошукової діяльності учнів.

Таким чином, аналіз відвіданих уроків художньої культури свідчить про те, що недосконалий підхід до викладання предмета – не в достатній мірі забезпечує виконання державних стандартів, що не дає змоги дітям отримати необхідні, передбачені програмою базові знання про сучасну музичну, художню, театральну культуру,  її напрямки і течії.

 Та, незважаючи на певні упущення в роботі  Онацик С.С. добре володіє теоретичними знаннями з предмета, викладання курсу намагається здійснювати  у відповідності до  навчальної програми, методичних рекомендацій  та вимог, дотримується послідовності викладу навчального матеріалу, орієнтується в мистецьких явищах та фактах, має досить високий рівень мотивації, прагне до пошуку нових мистецьких знань та інформації, удосконалення вмінь і навичок, використання інноваційних художньо-педагогічних технологій у процесі організації навчально-виховного процесу на уроках художньої культури.

З огляду на викладене вивчення предмета «Художня культура» сприяє розвитку творчого потенціалу особистості, її активності, вмінню жити за законами добра і краси, збагаченню емоційно-естетичного досвіду, формуванню культури почуттів, розвитку загальних та художніх здібностей, художньо-образного мислення, універсальних якостей творчої особистості, розвитку світоглядних компетентностей.

Тим більше, що значення художньої культури у сучасному світі неухильно зростає, оскільки протистояти явищам бездуховності, зневаги до мистецьких надбань людства можна лише шляхом вдосконалення творчих потенцій суспільства, усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей і розуміння перспективи гуманітарного розвитку культури.

                                                    Проект рішення

1.   Роботу вчителя, який викладає художню культуру в 9 - 11 класах вважати задовільною.

2.   Педагогічному колективу здійснювати роботу по практичному втіленню  світоглядних та полікультурних компетенцій.

3.   МО вчителів предметів естетичного циклу:

3.1.          обговорити проблемні аспекти   викладання   предмету  „Художня культура ”  та накреслити шляхи їх вирішення;

3.2.          ввести в практику роботи спільну проектну діяльність  з методичними об'єднаннями вчителів початкових класів, української мови  та світової літератури, іноземної мови, історії, географії, інформатики, трудового навчання (запланувати і здійснити конкретні заходи у 2015 – 2016 н.р.).

4.      Вчителю художньої культури Онацик С.С.:

4.1.          спрямувати роботу  щодо підвищення ефективності уроків художньої   культури відповідно до змісту  програми та Державного стандарту базової та повної середньої освіти;

4.2.          підвищити методичний рівень викладання предмета „Художня культура ”, застосовуючи ефективні форми і методи для розвитку творчих здібностей учнів;

4.3.          дотримуватись вимог змістового блоку програми щодо виконання практичних завдання з метою розвитку світоглядних, ціннісносмислових, загальнокультурних, навчально-пізнавальних, інформаційних та комунікативних компетенцій;

4.4.          дотримуватись методичних рекомендацій щодо організації навчального процесу, здійснення контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів, ведення сторінок класного журналу;

4.5.          ширше використовувати інтерактивні технології навчання та різноманітні інноваційні форми роботи на уроці, зокрема художньо-педагогічні технології – інтегративні, проблемні, інтерактивні (дискусії, диспути), проектні (індивідуальні, групові та колективні проектні завдання); практикувати перегляд учнівських презентацій в плані випереджаючого навчання; активізувати опрацювання культурологічної термінології;

4.6.          посилити практичну спрямованість курсу через систему спеціальних творчих завдань з урахуванням інтересів учнів: створення живописних, графічних робіт, пластичних скульптур, складання міні-творів, віршів, есе, проектів тощо;

4.7.          активізувати позакласну роботу з предмета через спільну роботу з МО класних керівників;

4.8.           поповнити навчально-матеріальну базу кабінету художньої культури обов'язковими якісними засобами навчання та обладнання.

5.       Адміністрації школи:

5.1.          здійснювати систематичний контроль за викладанням предмета «Художня культура»;

5.2.          вимагати від вчителів дотримання вимог  щодо перевірки й оцінювання навчальних досягнень учнів: індивідуальний характер перевірки, систематичність перевірки успішності, диференційований контроль, вмотивованість оцінок.